Previous Entry Share Next Entry
Трагедія Саліни
paschen
У червні 1941 року загони НКВС вкинули в соляні шахти біля Добромиля близько 1000 осіб, в основному української та частково польської нації. Мешканці Солянуватки розповідають, що до Саліни напередодні трагедії з Перемишля були пригнані арештанти. Під час екзекуції весь час працювали в Саліні двигуни, аби заглушити постріли і крики мордованих. Окрім того, згідно зі свідченнями місцевих жителів, з того самого Перемишля привезли вантажівками також і тіла уже забитих людей. Коли катам не вистачало набоїв, людей били дерев'яними молотами і напівживими скидали в шахту, на стометрову глибину.
Dobromyl 069


В суботу 26 червня 1941 p. мешканці містечка Добромиль відкрили на саліні за містом, поблизу се­ла Ляцьке, яму, повну трупів. Яма-шиб скривала в собі велику кількість трупів. Теж знай­дено тіла помордованих НКВД в'язнів в двох провізоричних могилах на подвір'ї в'язниці Добромиля, рештки спалених трупів в будинку дирекції лісів. Тіла страдальників були так побиті, що багатьох з них не можна було вже розпізнати. Пізнати вдалось: о. Кебуза з с. Макова. Він мав поломані руки і відтятий язик. Далі ще знайдено Миколу Возьного з Ляцького, якого тіло було подіравлене штиками. Як вдалось устійнити, екзекуція большевицьких опричників від­булася в четвер 26 червня, а її виконавцями були: голова міськради Петровський, секретар райпарткому Бубнов і місцевий міліціянт Кремер. Стверджено теж, що відступаючі відділи совєтської армії забили в селі Княжполі о. Петра Дутка і п'ятьох селян.
"Українські Щоденні Вісті", 3 серпня 1960 р.

У липні 1941 року словацька військова розвідка відкрила місце масових розстрілів в урочищі Саліна.

Доповідь лейтенанта Йозефа Храбка про участь деяких словацьких військових у антиєврейських погромах в Добромилі 5 липня 1941 року (переклад зі словацької).
5 липня 1941 року о 21.20 год. лейтенант Храбрек доповідає:
"В Добромилі наше військо попередило мене про те, що на заводі, який виробляє сіль, українці змушують євреїв витягати трупи, які там залишили більшовики. Під час цього євреїв б’ють і розстрілюють. На шляху до Саліни троє наших солдатів похвалились „ми вже вбили трьох“. Їхні прізвища були мені невідомі. Вже на Саліні я та мій шофер бачили, як члени піонерського війська били євреїв. Потім я почув два постріли і ніби то впали два тіла. За цим я спостерігав на відстані 150 кроків. Незважаючи на те що я звернув увагу офіцерам першої дивізії, щоб вони втрутилися, офіцер із відділу штабу 1-ї дивізії служби постачання та ще кілька офіцерів спостерігали за цим. Один з них, із служби постачання, виправдовувався, що не може втрутитися, тому що він хворий. На моє втручання, нехай вся команда в солеварні втрутиться, за наказом унтер-офіцерів, під час моєї присутності, команда була відправлена додому. За свідченням присутніх військових, я з'ясував, що вироки виконував українець,[1] і наші військові заперечували будь-яку свою участь у тортурах чи вбивствах євреїв. Але між собою військові говорили про те, що першопрохідці (піонери) били євреїв.
Присутня команда німецької армії лише спостерігала за цими подіями."

Ексгумація в Добромилі наприкінці червня - початку липня 1941 року. На задньому плані спостерігають словацькі військові.

Slovenský národny archív

Витягування жертв НКВД з соляних шахт в Добромилі (урочище Саліна).

Slovenský národny archív

Тіла політичних в‘язнів витягували місцеві євреї.

Slovenský národny archív

З тимчасових могил поширювався нестерпний запах.

Slovenský národny archív

Сцена з погрому над євреями, Добромиль.

Pozostalosť Kamila Kyselého

Урочище Саліна. 8 липня 1941 року. Словацькі солдати спостерігають за євреями, що витягують тіла замордованих.
10705153206587783141
Yad Vashem Archvies

14303669921332577737
Yad Vashem Archvies

1249026135815638417
Yad Vashem Archvies

Урочище Саліна. Липень 1941 року. Словацькі військові оглядають тіла вбитих.
3161601484896227160
Yad Vashem Archvies

Зі спогадів Дмитра Сокіла, уродженця с. Трушевичі:
"3-го липня мені довелося нести варту на Саліні, де москалі перед початком війни мордували людей. Німці зігнали жидів і примусили витягати тіла зі штольні шахти. То було страшне видовище. Їх витягали гаками і складали в ряди. Обличчя нещасних було роз'їджене соляною ропою.
Я стояв на варті зовсім близько і тому добре бачив ті спотворені тіла. Пам'ятаю: витягували мужчину років сорок, міцної будови. На ногах мав зимові черевики, видно, заарештований був ще взимі.
Я не рахував, скільки витягли в той день тіл, але так собі прикинув, що їх було десь 200-300. Далі вже почали витягати не тіла, а половинки. Не можна було дивитися на ті шматки людського м'яса. Потім із шахти пішов такий страшний сморід, шо німці наказали припинити цю страшну роботу. Швидко залили в шахту якийсь розчин, а тобі забетонували отвір."

Труп в соляній шахті, Добромиль (Саліна).

Pozostalosť Kamila Kyselého

6 липня 1941 року. Святкування звільнення від більшовизму в Добромилі.

Slovenský národny archív

Урочистість в Добромилі. Неділя, 6 липня 1941 року.

Slovenský národny archív

Зі спогадів Іванни Крук-Красневич, уродженки м. Добромиль:
"Жиди витягали людські останки з шахти, складали рядами, а люди приходили та приїжджали звідусіль пізнавати своїх рідних.
На горі викопали глибоку яму і туди переносили тих нещасних замордованих. Протягом двох тижнів витяшали їх зі шахти.
Коли яма була заповнена тілами, тоді з усіх околиць з'їхалися молоді хлопці та дівчата, мужчини і возили тачками землю, насипаючи високу могилу."

Молодь працює на спорудженні могили. Липень 1941 р.

Світлина з архіву п. Іванни Касьян.

Могила у лісі, де перепоховано тіла, витягнені з шахти. Липень 1941 р.

Світлина з архіву п. Іванни Касьян.

На місці шахти, що стала могилою тисячам у 1941 р., поставили дубовий хрест.

Світлина з архіву п. Іванни Касьян.

Зі спогадів Іванни Крук-Красневич, уродженки м. Добромиль:
"У неділю, а от котрого числа не пам'ятаю, з'їхалося багато священників, зійшлося з цілої округи безліч народу і після Святої Літургії, яка відправилася у Добромильській церкві, та величезна похоронна процесія вирушила на Саліну. Разом з усіма йшов ляйдкомісар Добромиля і також ніс вінок. Церковний хор під керівництвом Ярослава Шатинського співав побожні та жалобні пісні.
Процесія підійшла до могили і там отці відправили панахиду. Я добре запам'ятала виступ отця Мариновича. Він стояв на могилі, щоб було видно його кожному присутньому, і до кожного серця запали проникливі слова отця-патріота.
Вразив і виступ колишнього Січового Стрільця - Григорія Турка."

Виступає з почесним словом Січовий Стрілець Григорій Турко. В почесній варті стоїть Ляйдкомісар Добромиля. Липень 1941 р.

З архіву п. Іванни Касьян.

Промова о. Мариновича на могилі.

З архіву п. Іванни Касьян.

Перша процесія йде на Саліну. Добромиль, вул. Галицька. Липень 1941 р.

З архіву п. Іванни Касьян.

Хрест на місці масового вбивства, фото 80-х років.
Саліна
З архіву Ярослава Бішка.

Урочище Саліна сьогодні. Вхідні ворота.


Дорого до пам'ятника.


На місці більшовицького злочину сьогодні стоїть пам'ятний знак та каплиця "Всіх святих українського народу". Кожного року в кінці червня тут відправляють богослужіння священники всіх парафій Добромиля та навколишніх сіл. В цьому році виповниловся рівно 70 років трагедії на Саліні. В урочистості прийняло участь близько 5 тисяч осіб.


Верхня могила. Тут перепоховано тіла, витягнені з шахти.


Каплиця королеви Кінги. З'єднює братську могилу та пам'ятник цим жертвам


Коротка історична довідка про Саліну.


Проект меморіального комплексу "Біль Саліни".


Пам'ятний знак на місці загибелі жертв Саліни. Встановлений у 1996 році, виготовлений на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Скульптор В. Чумак, архітектор В. Каменщик.


[1] інформація не підтверджена - Авт.

Джерела:
текст - М. Прокопець "Дзвін Саліни", M. Lacko "Dotyky s boľševizmom. Dokumenty spravodajstva slovenskej armády", П. Бішко.
сучасні фото - П. Бішко.


Інші публікації про Саліну:
Урочище Саліна - соляні шахти та їх історія

  • 1
монумент оригінальний.

дякую. але чому саме 7 хрестів? може хто знає?

Ну так менора же.



я так розумію, що ось ця церква не збереглась до наших днів?



на сьогоднішній день цієї церкви в Добромилі нема і чи була вона в Добромилі взагалі - наразі я з'ясовую. Хоча в словацькому архіві вказано, що це церква в Добромилі (як і в цій статті), але я маю деякі сумніви щодо цього. Можливо це була церква в одному із сусідніх Добромилю сіл, наприклад у Солянуватці.

Дуже красива стаття і фотографії - велике спасибі автору за таку інформацію - вражають факти, які ще раз не дають нам забути те жахливе минуле. А церква можливо і в Мігові, хоча куполи по-іншому виглядають, та й сама церква набула зараз зовсім іншого вигляду

і Вам дякую. церкву ще шукаємо. в с. Передільниця також є подібна церква. Але, наразі, конкретних доказів нема.

На всі 100 не берусь стверджувати, але дуже вже мені та церква нагадує церкву у селі Княжпіль. Хоч дещо інші куполи. Та й нині на вікнах вітражі. А так архітектура дуже подібна.
Щодо статті - великий респект автору!

корисна стаття
треба поширювати

буду вдячний за розповсюдження.

жахлива трагедія :( аж моторошно.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account